<


     


       


       


       


       

Геодезичні прилади та послуги

Наша фірма орієнтована на технічний прогрес і направлена на задоволення потреб замовника

Інструкція топографічного знімання

Інструкція 
з топографічного знімання у масштабах
1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500
(ГКНТА-2.04-02-98)
Інструкція обов'язкова для всіх суб'єктів підприємницької
діяльності, незалежно від форм власності, які виконують
топографічні знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500. В інструкції викладені нормативні вимоги до виконання повного
комплексу робіт великомасштабних топографічних знімань.
1. Загальні положення
1.1. Основні вимоги
1.1.1. Цей нормативний акт - Інструкція з топографічного
знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 - визначає
порядок створення топографічних планів у масштабах 1:500 - 1:5000
для потреб картографування щодо їх змісту і точності. 1.1.2. Технологія створення і технічні вимоги до
топографічних планів у масштабах 1:500 - 1:5000 є обов'язковими
для всіх суб'єктів діяльності в цій галузі, незалежно від їх
відомчого підпорядкування. 1.1.3. Для розв'язання відомчих завдань можуть створюватися
топографічні плани спеціального призначення із нанесенням
додаткової інформації або зняттям другорядної. За точністю такі
топографічні плани повинні відповідати вимогам цієї Інструкції. 1.1.4. Технічні вимоги до топографічних планів спеціального
призначення можуть бути викладені у відомчих нормативно-технічних
актах, погоджених з Укргеодезкартографією. 1.1.5. Інструкція розроблена згідно з Основними положеннями
(ГКНТА-1.04-01-93, К., 1993 р.) і встановлює технічні вимоги до
геодезичної основи, точності, змісту, методів створення та
оновлення топографічних планів масштабів 1:5000, 1:2000, 1:1000 та
1:500, методики виконання топографічних знімань, а також
конкретизує вимоги щодо вибору системи координат, висот, масштабів
та перерізу рельєфу в залежності від призначення топографічних
планів. 1.1.6. Інструкція передбачає застосування діючих "Умовних
знаків для топографічних планів масштабів 1:5000, 1:2000, 1:1000
та 1:500" з урахуванням доповнень і пояснень Укргеодезкартографії
щодо особливостей їх застосування. 1.1.7. Топографічні плани створюються у графічному або
цифровому вигляді. Вихідну топографо-геодезичну інформацію
отримують методами, що наведені в п.1.1.8, а також шляхом
перетворення у цифрову форму картографічного зображення. 1.1.8. Топографічні плани масштабів 1:5000, 1:2000, 1:1000 та
1:500 створюються шляхом топографічних знімань або картоскладанням
(крім масштабу 1:500) за матеріалами топографічних знімань
більшого масштабу. Топографічні знімання виконують такими методами: а) аерофототопографічним: - стереотопографічне знімання; - комбіноване знімання; б) наземним: - мензульне знімання; - тахеометричне знімання; - наземне фототопографічне (фототеодолітне) знімання. Наземне фототопографічне знімання застосовується як
самостійне при створенні топографічних планів кар'єрів та інших
гірничих розробок, а в поєднанні з аерофототопографічним - у
гірських районах. 1.1.9. Висота перерізу рельєфу на топографічних планах
встановлюється відповідно до табл.1.
Таблиця 1 —————————————————————————————————————————————————————————————————— | Характеристика рельєфу та | Масштаб знімання | | максимально переважні кути |———————————————————————————| | нахилу | 1:5000 |1:2000 | 1:1000| | | | | 1:500 | | |———————————————————————————| | | Висота перерізу рельєфу, м| |————————————————————————————————————+———————————————————————————| |1. Рівнинний, з кутами нахилу до | (0,5) | 0,5 | 0,5 | | 2 град. | 1,0 | (1,0) | | |————————————————————————————————————+——————————+————————+———————| |2. Горбистий, з кутами нахилу до | (1,0) | 0,5* | 0,5 | | 4 град. | 2,0 | 1,0 | | |————————————————————————————————————+——————————+————————+———————| |3. Пересічений, з кутами нахилу | 2,0 | (1,0) | 0,5 | | до 6 град. | (5,0) | 2,0 | 1,0 | |————————————————————————————————————+——————————+————————+———————| |4. Гірський та передгір'я, з кутами | 2,0* | 2,0 | 1,0 | | нахилу понад 6 град. | 5,0 | | | ——————————————————————————————————————————————————————————————————
Примітка. Висоти перерізу рельєфу, значення яких відмічені
зірочкою, на топографічних планах населених пунктів не
використовуються. На топографічних планах населених
пунктів можливе застосування висот перерізу рельєфу,
значення яких наведені в дужках, але в обмежених
випадках, що передбачено технічним проектом або
програмою.
1.1.10. Як виняток, топографічні знімання можуть виконуватися
з висотою перерізу через 0,25 м. Цей переріз рельєфу допускається
при зніманнях підготовлених та спланованих ділянок, більшість
кутів нахилу яких не перевищують 2 град. Необхідність такого
перерізу повинна бути обгрунтована в технічному проекті
(програмі). 1.1.11. Дві висоти перерізу рельєфу дозволяється
застосовувати на значних за площею ділянках знімального планшета,
де кути нахилу місцевості відрізняються переважно на два і більше
градусів. 1.1.12. Для зображення характерних деталей рельєфу, які не
передаються горизонталями основного перерізу, потрібно застосувати
додаткові горизонталі (напівгоризонталі) та допоміжні горизонталі.
Напівгоризонталі обов'язково проводять на ділянках, де відстань
між основними горизонталями перевищує 2,5 см на плані. 1.1.13. При складанні топографічних планів з використанням
матеріалів знімання більших масштабів висота перерізу рельєфу,
якщо це потрібно та технічно обгрунтовано, може дорівнювати висоті
перерізу на вихідному топографічному плані. 1.1.14. У разі великого контурного навантаження, наприклад за
наявності густої мережі підземних комунікацій та поверхневих
трубопроводів різного призначення, топографічні плани можуть
складатися розчленовано, на двох або трьох поєднаних між собою
аркушах. Рекомендується штифтове їх з'єднання. 1.1.15. Топографічне знімання виконується на основах, які
виготовлені з малодеформованих пластиків або креслярського паперу
високої якості (фотопаперу), наклеєного на тверду основу, і які
мають деформацію не більше 0,04%. 1.1.16. Середні помилки в положенні на плані предметів та
контурів місцевості з чіткими обрисами відносно найближчих точок
знімальної основи не повинні перевищувати 0,5 мм, а в гірських та
лісових районах - 0,7 мм. На територіях з капітальною і
багатоповерховою забудовою середні помилки у взаємному положенні
на плані точок найближчих контурів (капітальних споруд, будинків і
т.ін.) не повинні перевищувати 0,4 мм. Для переходу від середніх
помилок (дельта) до середніх квадратичних помилок (m)
застосовується коефіцієнт 1,25, тобто m=1,25дельта. 1.1.17. При створенні топографічних планів, як виняток,
дозволяється зменшувати графічну точність плану. У таких випадках,
які обгрунтовуються в технічному проекті (програмі), топографічні
плани допускається створювати з точністю планів суміжного, більш
дрібного масштабу. Наприклад, плани масштабу 1:5000 можуть бути
створені з точністю масштабу 1:10000, а плани масштабу 1:2000 - з
точністю масштабу 1:5000 і т.ін. У таких випадках на планах за східною рамкою обов'язково
вказується методика їх створення (знімання на збільшених
фотопланах, фотомеханічне збільшення планів і т.ін.) і точність
знімання. 1.1.18. Середні помилки знімання рельєфу відносно найближчих
точок геодезичної основи не повинні перевищувати за висотою: - 1/4 прийнятої висоти перерізу рельєфу при кутах нахилу до
2 град.; - 1/3 при кутах нахилу від 2 град. до 6 град. для планів
масштабів 1:5000, 1:2000 та до 10 град. для планів масштабів
1:1000 та 1:500; - 1/3 при перерізі рельєфу через 0,5 м на планах масштабів
1:5000 та 1:2000. У лісовій місцевості ці допуски збільшуються в 1,5 раза. У районах з кутами нахилу понад 6 град. для планів масштабів
1:5000 та 1:2000 та більше 10 град. для планів масштабів 1:1000 та
1:500 кількість горизонталей повинна відповідати різниці висот, що
визначена на перегинах схилів, а середні помилки висот, які
визначено на характерних точках рельєфу, не повинні перевищувати
1/3 прийнятої висоти перерізу рельєфу. 1.1.19. Точність планів оцінюється за розходженням положення
контурів та висот точок, що обчислені по горизонталях, з даними
контрольних вимірів. Граничні розходження не повинні перевищувати подвоєних
значень допустимих середніх помилок, що наведені в п.1.1.16 і
п.1.1.18, і їх кількість не повинна бути понад 10% від загальної
кількості контрольних вимірів. Ці результати враховуються при
підрахунку середньої помилки. Окремі результати контрольних
вимірів можуть перевищувати подвоєну середню помилку, при цьому їх
кількість не повинна бути більше 5% від загальної кількості
контрольних вимірів, і їх слід виправляти. 1.1.20. Геодезична основа великомасштабних знімань
створюється відповідно до діючих нормативних документів. 1.1.21. Геодезичною основою великомасштабних знімань
слугують: а) державні геодезичні мережі; б) розрядні геодезичні мережі згущення; в) знімальна геодезична мережа. 1.1.22. Як виняток, топографічне знімання допускається
виконувати тільки на знімальній основі, якщо на ділянці площею до
10 га незабудованої території або поблизу неї на віддалі до 3 км
відсутні пункти геодезичної мережі. У цьому випадку знімальні
мережі дозволяється орієнтувати за магнітним азимутом. Виконувати знімання в містах та селищах міського типу тільки
на знімальній основі не дозволяється. 1.1.23. Щільність геодезичних мереж визначається масштабом
знімань, висотою перерізу рельєфу, а також необхідністю
забезпечення геодезичних, маркшейдерських, меліоративних,
землевпорядних та інших робіт як з метою вишукування і
будівництва, так і при подальшій експлуатації споруд, комунікацій
і т.ін. (відображується в проекті). Згущення геодезичної основи проводиться від вищого класу
(розряду) до нижчого. При цьому треба прагнути до скорочення
багатоступінчастості геодезичних мереж і розвивати на місцевості
однокласні (однорозрядні) мережі на основі застосування сучасних
віддалемірних та кутомірних геодезичних приладів і обчислювальної
техніки. Потрібна щільність мережі при однокласних (однорозрядних)
побудовах досягається зменшенням довжин сторін. 1.1.24. Середня щільність пунктів державної геодезичної
мережі для створення знімальної геодезичної основи топографічних
знімань повинна бути доведена: на територіях, що підлягають зніманню в масштабі 1:5000, до
одного пункту тріангуляції, трилатерації або полігонометрії на
20-30 кв.км і одного репера нівелювання на 10-15 кв.км; на територіях, що підлягають зніманню в масштабі 1:2000 і
більшому, до одного пункту тріангуляції, трилатерації або
полігонометрії на 5-15 кв.км і одного репера нівелювання на
5-7 кв.км; на забудованих територіях міст щільність пунктів державної
геодезичної мережі повинна бути не менше 1 пункту на 5 кв.км. 1.1.25. Подальше збільшення щільності геодезичної основи
великомасштабних знімань досягається побудовою розрядних
геодезичних мереж згущення і знімальної основи. Щільність геодезичної основи повинна бути доведена побудовою
геодезичних мереж згущення в містах, селищах та інших населених
пунктах і на промислових майданчиках не менше ніж до чотирьох
пунктів на 1 кв.км у забудованій частині та одного пункту на
1 кв.км на незабудованих територіях. Для забезпечення інженерних вишукувань і будівництва в містах
і на промислових об'єктах щільність геодезичних мереж може бути
доведена до восьми пунктів на 1 кв.км. Щільність геодезичної основи для знімань у масштабі 1:5000
територій поза населеними пунктами повинна бути доведена не менше
ніж до одного пункту на 7-10 кв.км, а для знімань у масштабі
1:2000 - до одного пункту на 2 кв.км. 1.1.26. Топографічні плани, в залежності від їх призначення,
розмножуються шляхом виготовлення копій з польових (складальних)
оригіналів або готуються до видання методами креслення чи
гравірування для розмноження засобами офсетного друку тощо.
Дозволяється чистове креслення каліграфічними шрифтами або з
використанням деколів і фотонабірних шрифтів. Плани знімання, що виконане на невеликих ділянках для
одноразового використання, можуть бути оформлені олівцем. 1.1.27. Зарамкове оформлення на збільшених копіях повинно
бути ідентичним зразку, що передбачений для оформлення
топографічного плану в масштабі одержаної копії (див. п.10.8), а у
вихідних даних повинні бути вказані масштаб і рік знімання
вихідного оригіналу (наприклад, "Копія одержана збільшенням плану
масштабу 1:5000 знімання 19.. р."). 1.1.28. Кожен топографічний план повинен мати
формуляр-документ, у якому записуються всі основні дані вибраної
технологічної схеми і точності знімання, наводяться відомості про
прийняту систему координат і висот (див. дод.11). 1.1.29. Контроль і приймання виконаних робіт при
великомасштабних топографічних зніманнях проводиться у
відповідності з вимогами чинних нормативних документів. 1.1.30. Перед початком топографічних робіт розробляється
технічний проект (програма) робіт. Після завершення робіт складається технічний звіт.
1.2. Застосування топографічних планів
1.2.1. Топографічні плани масштабу 1:5000 можуть
застосовуватися: для розробки генеральних планів населених пунктів, проектів
розміщення першочергового будівництва, магістральних інженерних
мереж та комунікацій, транспортних шляхів, інженерної підготовки
земельно-господарського устрою та озеленення території; для
розробки проектів міських промислових районів, складних
транспортних розв'язок при розробці генерального плану міста,
технічного проекту забудови; для складання планів окремих районів
міст, проектів детального планування на незабудованій території
при нескладному рельєфі місцевості та плануванні приміської зони; для розробки технічних проектів промислових, гірничих та
сільськогосподарських підприємств усіх галузей; для виконання пошуково-розвідувальних робіт, попередніх і
детальних розвідок та визначення запасів родовищ корисних копалин
великих і середніх розмірів з відносно простою геологічною
будовою; для проектування будівництва гірничих підприємств, а також
для розв'язання гірничо-технічних завдань при експлуатації родовищ
корисних копалин; для складання генеральних маркшейдерських планів
нафто-газових родовищ; для розробки проектів осушення та зрошення
сільськогосподарських земель, регулювання річок-водозбірників та
характеристик типових ділянок; для земельного та містобудівного кадастрів, землеустрою
колективних, фермерських сільськогосподарських угідь; для камерального трасування автомобільних доріг в умовах
складного рельєфу місцевості, на підходах до великих населених
пунктів та в інших місцях із складною ситуацією; для проектування трас повітряних ліній електропередач у
місцях перетину їх зі спорудами; для проектування і будівництва гідровузлів на малих рівнинних
і гірських річках; для визначення на місцевості проектного контуру водосховища; для проектування залізниць і автомобільних доріг на стадії
технічного проекту; для проектування і будівництва магістральних каналів
(судноплавних, водопровідних, енергетичних). Топографічні плани слугують основою для складання
топографічних і спеціальних планів і карт більш дрібних масштабів. 1.2.2. Топографічні плани масштабу 1:2000 можуть
застосовуватися: для розробки генеральних планів малих міст, селищ міського
типу і сіл; для розробки проектів детального планування і ескізів
забудови; проектів планування міських промислових районів;
проектів найбільш складних транспортних розв'язок у містах на
стадії розробки генерального плану; для складання виконавчих планів гірничопромислових
підприємств (рудників, шахт, кар'єрів, розрізів); для детальних розвідок родовищ металевих і неметалевих
корисних копалин; для розробки технічних проектів і генеральних планів морських
портів, судноремонтних заводів і окремих гідротехнічних споруд; для розробки технічного проекту прийнятого основного варіанта
теплових електростанцій, водозбору, гідротехнічних споруд,
загороджувальних дамб; для розробки проектів і робочих креслень осушення і зрошення
земель сільськогосподарського призначення; для проектування залізниць і автомобільних шляхів на стадії
технічного проекту в гірських районах і для робочих креслень у
рівнинних і горбистих районах; для розробки генеральної схеми реконструкції залізничних
вузлів; для складання робочих креслень трубопровідних, насосних і
компресорних станцій, лінійних пунктів і ремонтних баз, переходів
через великі річки, складних перетинів і зближень транспортних та
інших магістралей в місцях індивідуального проекту земляного
полотна (для лінійного будівництва); для ведення кадастрів населених пунктів, інвентаризації
земель та землеустрою індивідуальних сільськогосподарських угідь. Крім того, в масштабах 1:5000 та 1:2000 можуть створюватися
топографічні плани шельфової зони морів і внутрішніх водойм. Топографічні плани шельфу призначаються для локальних
геофізичних і геологорозвідувальних робіт, розробки проектів
експлуатації морських родовищ корисних копалин і будівництва в
морі інженерних споруд тощо. 1.2.3. Топографічні плани масштабу 1:1000 можуть
застосовуватися: для складання генерального плану та робочих креслень при
проектуванні на забудованих і незабудованих територіях будівництва
з малоповерховою забудовою; для вертикального планування і проектування озеленення
території та складання планів інженерних комунікацій; для складання робочих креслень бетонних гребель, будівель
ГЕС, камер-шлюзів, ділянок прилягання гребель до скель і схилів; для розробки проектів перебудови існуючих та робочих креслень
нових залізничних станцій і вузлів; для детальних розвідок та підрахування запасів корисних
копалин родовищ з винятково складною геологічною будовою; для проектування напірних трубопроводів на бетонних
фундаментах, гідротехнічних споруд на площі понад 2 га, площадок
під окремі забудови (ремонтні майстерні, складські бази і т.ін.),
полів фільтрації, каналізації і теплогазопостачання в населених
пунктах із щільною забудовою; для геологічного обслуговування гірничих підприємств,
розробки робочих креслень при проектуванні і будівництві
гірничодобувних та збагачувальних підприємств; для ведення кадастрів населених пунктів. 1.2.4. Топографічні плани масштабу 1:500 можуть
застосовуватися: для складання виконавчих планів промислових підприємств,
багатоповерхової забудови житлово-цивільного будівництва з густою
мережею підземних інженерних комунікацій, генеральних планів
ділянок будівництва та робочих креслень багатоповерхової забудови,
для проведення вертикального планування, складання планів існуючих
підземних мереж та споруд і прив'язки будівель та споруд до
ділянок забудови міста; для складання робочих креслень гребель головного вузла
басейнів добового регулювання, зрівнювальних шахт, напірних
трубопроводів, будівель ГЕС та інших споруд; для ведення кадастру населених пунктів. Потреба в топографічному зніманні в масштабі 1:500 повинна
бути обгрунтована інженерними розрахунками. 1.2.5. Плани масштабів 1:1000 та 1:500 є основними планами
обліку підземних комунікацій. Вони повинні відображати точне
планове і висотне положення всіх без винятку підземних комунікацій
з показом їх основних технічних характеристик. 1.2.6. У залежності від призначення топографічних планів
встановлюються масштаби топографічних знімань. При цьому
передбачається, що топографічне знімання населених пунктів залежно
від типу території, яка підлягає картографуванню, виконується в
двох масштабах: 1:500 та 1:2000 - на території з багатоповерховою забудовою
або на території великого міста; 1:1000 та 1:5000 - на території з переважно одноповерховою
забудовою або на незабудованій території. Примітка. Знімання масштабів 1:5000 - 1:500 можуть виконуватися і
в інших випадках, крім указаних у пп.1.2.1-1.2.4, якщо
потреба в цих зніманнях належним чином обгрунтована.
1.3. Зміст топографічних планів
1.3.1. На топографічних планах масштабів 1:5000, 1:2000,
1:1000 та 1:500 достовірно та з потрібною точністю і детальністю
(залежно від масштабу плану) відображують: - пункти тріангуляції, полігонометрії, трилатерації, грунтові
та стінні репери і пункти знімальної основи, які закріплені на
місцевості центрами (наносяться за координатами). На планах
масштабу 1:5000 не показують стінні репери, марки і стінні знаки
пунктів мереж згущення; наземні центри цих пунктів показують; - будинки і будівлі, їхні характеристики згідно з умовними
знаками. Будівлі, що виражаються в масштабі плану, відображають за
контурами їхніх цоколів. Архітектурні виступи будинків і споруд
відображаються, якщо величина їх на плані 0,5 мм і більше; - промислові об'єкти - будівлі і споруди заводів, фабрик,
електростанцій, шахт, кар'єрів, торфорозробок тощо, бурові та
експлуатаційні свердловини, нафтові та газові вишки, цистерни,
наземні трубопроводи, лінії електропередач високої та низької
напруги, колодязі і мережі підземних комунікацій; об'єкти
комунального господарства. На планах масштабу 1:5000 та 1:2000
незабудованих територій обов'язковому відображенню підлягають
магістральні підземні нафто-, газо- і водопроводи; на планах
масштабів 1:1000 та 1:500 всі мережі підземних комунікацій
наносять на плани при наявності матеріалів виконавчого знімання
або якщо є завдання на знімання підземних комунікацій; - залізниці, шосейні та грунтові дороги і споруди при них -
мости, тунелі, шляхопроводи, віадуки, переїзди і т.ін; - гідрографія - річки, озера, водосховища, площі розливів і
т.ін. Берегові лінії наносяться за фактичним станом на час
знімання або на межень; - об'єкти гідротехнічні та водного транспорту - канали,
канави, водоводи і водорозподільчі пристрої, греблі, пристані,
причали, моли, шлюзи, маяки, навігаційні знаки і т.ін.; - об'єкти водопостачання - колодязі, колонки, резервуари,
відстійники, природні джерела і т.ін.; - рельєф місцевості, що відображається горизонталями,
позначками висот і умовними знаками обривів, скель, ярів, осипів,
зсувів, ям, курганів і т.ін. Форми мікрорельєфу відображають
напівгоризонталями або допоміжними горизонталями; - рослинність деревна, чагарникова, трав'яна, культурна
рослинність (ліси, сади, плантації, луки і т.ін.), окремі дерева і
кущі. На планах масштабів 1:1000 та 1:500 на вулицях і проїздах
інструментально знімається кожне дерево з відображенням його
породи, якщо діаметр його стовбура 4 см і більше. В інших випадках
(масиви дерев, дерева в садибах і т.ін.) кожне дерево може бути
зняте інструментально за додатковими вимогами; - грунти і мікроформи земної поверхні: піски, галькові,
глинисті, щебеневі та інші поверхні, болота і солончаки; - державний кордон, межі політико-адміністративні,
адміністративні, охоронних природних територій, землекористувань,
різні огорожі. Державний кордон і межі наносять за координатами
поворотних пунктів або з використанням відомчих картографічних
матеріалів, що є в наявності; - власні назви населених пунктів, вулиць, залізничних
станцій, пристаней, озер, річок, перевалів, долин, ярів та інших
географічних об'єктів. 1.3.2. При обробці змісту топографічних планів і встановленні
форм написання назв на топографічних планах належить керуватися
текстовою частиною умовних знаків, словниками і довідниками з
географічних назв.
1.4. Проекція, система координат та висот, розграфлення та
номенклатура топографічних планів
1.4.1. Топографічні плани масштабів 1:5000, 1:2000, 1:1000 та
1:500 створюють у проекції Гаусса-Крюгера, триградусних зонах,
державній системі координат 1942 р. або в місцевих системах
координат, які зв'язані з державною системою. 1.4.2. У містах, районах промислових комплексів, на діючих
підприємствах гірничодобувної і нафтодобувної промисловості всі
нові знімання виконують, як правило, в раніше прийнятих місцевих
системах координат та висот. 1.4.3. У технічних проектах (програмах) систему координат і
висот спеціально обумовлюють і погоджують з Інспекцією державного
геодезичного нагляду. Зміни системи координат і висот можуть бути проведені тільки
після погодження з Інспекцією державного геодезичного нагляду за
наявності техніко-економічного обгрунтування, що враховує
перспективи розвитку даного району. 1.4.4. В окремих випадках топографічне знімання невеликих
ділянок (див.п.1.1.22) виконують в умовній системі координат і
висот. 1.4.5. Координати пунктів (точок) геодезичних мереж згущення
визначають у прийнятих системах прямокутних координат на площині в
проекції Гаусса-Крюгера в триградусних зонах. 1.4.6. Висоти пунктів (точок) геодезичних мереж визначають у
Балтійській системі висот 1977 р. 1.4.7. За основу розграфлення планів масштабів 1:5000 і
1:2000, що створюються на ділянки площею понад 20 кв.км, приймають
аркуш карти масштабу 1:100 000, який ділиться на 256 частин для
планів масштабу 1:5000, а кожен аркуш масштабу 1:5000 - на дев'ять
частин для планів масштабу 1:2000. Номенклатура аркуша масштабу 1:5000 складається з
номенклатури аркуша карти масштабу 1:100 000 та взятого в дужки
номера аркуша масштабу 1:5000, наприклад М-38-112-(124)
(див.дод.10). Номенклатура аркуша масштабу 1:2000 складається з
номенклатури аркуша плану масштабу 1:5000 та однієї з дев'яти
малих букв українського алфавіту (а, б, в, г, д, є, ж, з, і),
наприклад М-38-112-(124-а) (див.дод.10). 1.4.8. Розміри рамок для планів наведеної вище розграфки
встановлюються такі:
По широті По довготі
для масштабу 1:5000 1'15,0'' 1'52,5''
для масштабу 1:2000 25,0'' 37,5''
На планах показують сітку прямокутних координат, лінії якої
проводять через 10 см. 1.4.9. Для топографічних планів, що створюються на населені
пункти та на ділянки незабудованих територій площею менше
20 кв.км, застосовується прямокутне розграфлення з розмірами рамок
аркуша для масштабу 1:5000 - 40х40 см, для масштабів 1:2000,
1:1000 та 1:500 - 50х50 см. Рамки аркушів масштабів 1:5000 та 1:2000 мають збігатися з
лініями кілометрової сітки. У цьому випадку за основу розграфлення беруть аркуш масштабу
1:5000, який позначається арабськими цифрами. Йому відповідають
чотири аркуші масштабу 1:2000, кожен з яких позначається
приєднанням до номера аркуша масштабу 1:5000 однієї з перших
великих букв українського алфавіту (А, Б, В, Г), наприклад: 4-Б. Аркушеві масштабу 1:2000 відповідають чотири аркуші масштабу
1:1000, які позначаються римськими цифрами (I, II, III, IV), і 16
аркушів масштабу 1:500, які позначаються арабськими цифрами (1, 2,
3, 4, 5... 16). Номенклатура аркушів масштабів 1:1000 та 1:500 складається з
номенклатури аркуша масштабу 1:2000 і відповідної римської цифри
для аркуша масштабу 1:1000, наприклад: 4-Б-IV, або арабської цифри
для аркуша масштабу 1:500, наприклад: 4-Б-16 (див.дод.10). 1.4.10. Прямокутне розграфлення при зніманні населених
пунктів створюється із врахуванням їх перспективного розвитку. На
територіях міст, де розграфка вже встановлена, зберігається
прийняте раніше розграфлення аркушів. Для топографічних планів, що створюються для меліоративного
будівництва на ділянках площею більше 20 кв.км із складною
конфігурацією, приймають прямокутне розграфлення. 1.4.11. Розграфлення аркушів планів обов'язково вказують у
технічному проекті (програмі) робіт. Для топографічних знімань
невеликих ділянок позначення аркушів масштабів 1:1000 та 1:500
може відрізнятися від установлених, про що вказують у технічному
проекті (програмі) робіт.
1.5. Геодезична основа топографічних знімань
1.5.1. Геодезичною основою топографічних знімань у масштабах
1:5000, 1:2000, 1:1000 і 1:500 є: - державна геодезична мережа; - розрядні геодезичні мережі згущення; - знімальні геодезичні мережі. 1.5.2. Державна геодезична мережа є головною геодезичною
основою топографічних знімань усіх масштабів. Державна геодезична мережа об'єднує в єдине ціле планову і
висотну геодезичні мережі. Планова геодезична мережа поділяється на: - астрономо-геодезичну мережу 1 та 2 класів; - геодезичні мережі згущення 3 класу. Висотна геодезична мережа поділяється на: нівелірні мережі I і II класів; нівелірні мережі III і IV класів. Державна геодезична мережа створюється відповідно до вимог
діючих "Основних положень про державну геодезичну мережу України"
( 844-98-п ), інструкцій та інших нормативних документів. 1.5.3. Розрядні геодезичні мережі згущення є основою
топографічних знімань у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 і 1:500
та інженерних робіт, які виконують у містах, селищах, на
майданчиках промислового та житлового будівництва, при будівництві
підземних комунікацій, в маркшейдерських роботах, при
землевпорядкуванні, меліорації земель, земельному кадастрі тощо. Розрядні геодезичні мережі згущення створюють методами
полігонометрії, трилатерації, тріангуляції та поєднанням цих
методів. За наявності відповідних технічних засобів і умов
спостережень визначення координат пунктів розрядних геодезичних
мереж згущення може здійснюватись із використанням супутникових
радіонавігаційних систем типу GPS. Розрядні геодезичні мережі згущення поділяються на: - мережі полігонометрії, трилатерації і тріангуляції 4 класу; - мережі полігонометрії, трилатерації, тріангуляції 1 і 2
розрядів; - мережі технічного та тригонометричного нівелювання. Розрядні геодезичні мережі згущення створюються відповідно до
вимог пп.4.1-4.5 даної Інструкції. 1.5.4. Густоту пунктів державної геодезичної мережі і
розрядних геодезичних мереж згущення для виконання топографічних
знімань наведено в пп. 1.1.24 і 1.1.25. 1.5.5. Знімальні геодезичні мережі є основою для виконання
топографічних знімань усіх масштабів та інших робіт. Знімальні геодезичні мережі поділяються на планові і висотні. Пункти планової знімальної мережі визначають прямими,
оберненими та комбінованими засічками з пунктів геодезичних мереж
усіх класів і розрядів, прокладанням теодолітних ходів, побудовою
знімальних тріангуляційних мереж (ланцюг трикутників або
чотирикутників, суцільна сітка, вставка окремих пунктів тощо). Висотну знімальну мережу створюють шляхом прокладання ходів
технічного або тригонометричного нівелювання. Побудовою знімальних геодезичних мереж геодезичну основу
доводять до щільності, яка забезпечує безпосереднє виконання
топографічного знімання.
2. Проектування топографо-геодезичних робіт
2.1. Топографо-геодезичні роботи із створення планів
масштабів 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 виконують на основі
держзамовлення, замовлень окремих міністерств, відомств,
підприємств та організацій різних форм власності. 2.2. Роботи виконуються організаціями і суб'єктами
підприємницької діяльності, які мають ліцензії на виконання
топографо-геодезичних робіт. Ліцензії видаються на основі "Інструкції про умови і правила
здійснення аерофотозйомочних, топографо-геодезичних,
картографічних робіт, кадастрових зйомок суб'єктами
підприємницької діяльності, порядок надання ліцензій та контролю
за їх дотриманням" (ДКНТА-2.07.01-93) ( z0093-93 ). 2.3. Підставою для виконання топографо-геодезичних робіт є
технічне завдання і технічний проект або програма робіт. При незначних обсягах робіт розробляється програма робіт, у
якій коротко вказується призначення робіт, їх зміст, відомості про
вихідні дані та використання існуючих матеріалів, схеми розміщення
робіт, що проектуються, їх обсяги і кошторисні розрахунки. 2.4. Технічний проект є документом, що визначає зміст,
обсяги, трудові витрати, кошторисну вартість, основні технічні
умови, строки і організацію виконання робіт, що проектуються. 2.5. Технічний проект повинен передбачати повний комплекс
робіт для створення топографічних планів, який задовольняє вимоги
технологічних інструкцій. Обов'язковим у технічному проекті на виконання топографічних
знімань є обгрунтування вибору масштабу знімання і висоти перерізу
рельєфу. Проектування робіт виконують відповідно до діючих державних і
відомчих нормативних документів. 2.6. Технічний проект вміщує текстову, графічну і кошторисну
частини. У текстовій частині проекту висвітлюють такі питання: цільове призначення робіт, що проектуються; коротка фізико-географічна характеристика району робіт; відомості про топографо-геодезичну забезпеченість району
робіт; обгрунтування необхідності і способи побудови
планово-висотної основи та вибір масштабу знімання; організація і строки виконання робіт, заходи з техніки
безпеки і охорони праці; перелік топографо-геодезичних, картографічних та інших
матеріалів, що підлягають здачі після закінчення робіт. Графічна частина проекту вміщує: схеми забезпечення району робіт вихідними геодезичними
даними, топографічними і картографічними матеріалами з зазначенням
меж знімання, що проектується; проект планово-висотної геодезичної мережі; картограму розміщення ділянок топографічних знімань з
розграфленням аркушів планів. У кошторисній частині проекту дається розрахунок потрібних
витрат на виконання робіт, що проектуються. 2.7. Розробка технічного проекту повинна здійснюватися на
основі зібраних повних відомостей про раніше виконані
топографо-геодезичні і аерофотознімальні роботи. При потребі
виконують польове обстеження району робіт. Проведенню основних видів робіт, що передбачені технічним
проектом, повинен передувати збір і аналіз топографо-геодезичних
матеріалів. 2.8. На основі аналізу зібраних матеріалів уточнюються: топографо-геодезична вивченість об'єкта робіт (наявність
матеріалів виконаних робіт і роки виконання, їхня якість та
відповідність вимогам і т.ін.); роботи, що підлягають використанню, а також ті, які не можуть
бути використані при виконанні робіт. Остаточним результатом аналізу зібраних матеріалів є такі
документи: пояснювальна записка; зведений каталог геодезичних пунктів, що складений в єдиній
системі координат і висот з додатком уточнених схем вивченості в
масштабі, що зручний для користування; зведена картосхема виконаних топографічних робіт з
пропозиціями щодо використання останніх у нових роботах (тільки
геодезична основа, рельєф, контурне навантаження) і порядок
приведення координат і висот у єдину систему. 2.9. Необхідні дані і матеріали про раніше виконані
топографо-геодезичні роботи на об'єкті повинні бути одержані в
Інспекції державного геодезичного нагляду України,
Укркартгеофонді, а також в обласних та міських управліннях
(відділах) у справах будівництва і архітектури та інших
організаціях, що мають у своєму розпорядженні топографо-геодезичні
матеріали. 2.10. Топографо-геодезичні роботи виконують тільки після
погодження і затвердження технічного проекту з організаціями, що
видають дозвіл на виконання цих робіт. 2.11. Проектування геодезичних мереж згущення та знімальних
геодезичних мереж як геодезичної основи великомасштабних
топографічних знімань має проводитись із врахуванням вимог цієї
Інструкції (залежно від масштабу і методу майбутнього знімання),
на основі: збирання і аналізу відомостей і матеріалів про всі раніше
виконані геодезичні роботи на об'єкті знімання; вивчення району майбутніх робіт за існуючими картами
найбільшого масштабу та за літературними джерелами; вивчення матеріалів попереднього спеціального обстеження
району робіт, включаючи інструментальний пошук геодезичних пунктів
раніше виконаних робіт; вибору найбільш доцільного варіанта побудови геодезичних
мереж з врахуванням перспективи розвитку територій відповідно до
генерального плану освоєння земель. 2.12. Проект геодезичних мереж згущення та знімальних мереж
розробляється на картах масштабу 1:10000 - 1:25000 та їх копіях. 2.13. Координати пунктів геодезичних мереж визначають методом
тріангуляції, полігонометрії, трилатерації або іншими геодезичними
побудовами та із GPS-спостережень. 2.14. Висоти пунктів геодезичних мереж визначають методом
геометричного або тригонометричного нівелювання. 2.15. При створенні геодезичної основи великомасштабних
знімань вихідними пунктами для розвитку та побудови мереж даного
класу (розряду) слугують тільки пункти геодезичної побудови вищих
за точністю класів (розрядів), що задовольняють вимоги Основних
положень про побудову державної геодезичної мережі. 2.16. Докладніші вимоги до проектування окремих видів робіт з
топографічного знімання вміщено у відповідних розділах цієї
Інструкції.
3. Рекогностування та закладання центрів
геодезичних пунктів. Побудова геодезичних знаків
3.1. На основі затвердженого проекту проводиться
рекогностування геодезичних мереж. При рекогностуванні уточнюється проект мережі, напрямок ходів
полігонометрії і намічуються місця встановлення пунктів. 3.2. Ходи полігонометрії повинні прокладатися на місцевості,
найбільш сприятливій для проведення кутових і лінійних вимірювань. 3.3. Місця встановлення пунктів тріангуляції, трилатерації і
полігонометрії повинні бути легкодоступні, добре розпізнаватися на
місцевості і забезпечувати довгочасне збереження центрів і знаків. 3.4. Пункти на місцевості треба вибирати так, щоб можна було
використувати їх і як точки знімальної мережі. 3.5. Між двома суміжними пунктами має бути забезпечена
видимість із землі. 3.6. На забудованих територіях, де це можливо, з метою
збереження треба передбачити закріплення пунктів геодезичних мереж
стінними знаками. 3.7. Місця встановлення пунктів доцільно вибирати з
урахуванням можливості передачі дирекційних кутів з вихідних
пунктів на пункти полігонометрії по стороні, довжина якої не
коротша середньої розрахункової. 3.8. Вибрані в натурі місця для закладання пунктів
закріплюють тимчасовими знаками (кілками, металевими штирями,
обкопуванням тощо) і на них складають абриси з прив'язкою до
постійних предметів місцевості не менше ніж трьома промірами. При
закладанні проміри уточнюють. 3.9. На пунктах мереж тріангуляції, трилатерації і, як
виняток, полігонометрії, що створюються як основа великомасштабних
знімань, установлюють зовнішні геодезичні знаки таких типів: тури
і металеві піраміди-штативи із візирними цілями, що знімаються,
чотиригранні і тригранні металеві піраміди (див.дод.4). Г-подібні віхи (див.дод.4, мал.25) можуть використовуватися
тільки як тимчасові геодезичні знаки. Установлення зовнішніх знаків слід виконувати відповідно до
вимог діючих нормативних документів. 3.10. На забудованих територіях зовнішні геодезичні знаки
пунктів тріангуляції і трилатерації можуть установлюватися на
дахах будівель. Для цього застосовують металеві піраміди-штативи
або тури з візирними цілями, що знімаються (див.дод.4, мал.26,
28), а також тимчасові металеві віхи з візирними циліндрами на
трьох-чотирьох відтяжках (див.дод.4, мал.29). Центрами таких пунктів слугують марки, які закладаються в тур
або верхнє перекриття. Для закріплення центрів можуть також використовуватися
конструктивні елементи на дахах будівель. 3.11. Візирні цілі геодезичних знаків повинні бути
малофазними та мати такі розміри: висота візирного циліндра
0,50 м, діаметр 0,25 м. Відстань від інструментального столика до
нижнього диска візирного циліндра повинна бути не менше 0,8 м. 3.12. Малофазна циліндрична поверхня створюється краями
радіально розташованих планок, що прикріплені до дисків. Зовнішні знаки повинні бути стійкими та міцними, щоб
забезпечити можливість вимірювання кутів при вітрі середньої сили. Знаки мають бути симетричними відносно вертикальної осі.
Відхилення проекцій центрів візирного циліндра і столика для
приладу від центра пункту може бути не більше 5 см. На геодезичних знаках, що встановлені на дахах будівель,
елементи приведення повинні бути зведені до нуля. У всіх випадках піраміда-штатив або внутрішня піраміда
простого сигналу, на яких кріпиться столик для приладу, не повинні
стикатися з площадкою для спостерігача. 3.13. На час спостережень на піраміди-штативи дозволяється
встановлювати віхи висотою не більше їх подвійної висоти, піднявши
стандартну візирну ціль на спеціальних трубчастих елементах з
відтяжками. 3.14. Металеві геодезичні знаки повинні бути захищені від
корозії спеціальним антикорозійним покриттям. 3.15. Пункти геодезичних мереж 4 класу, 1 і 2 розрядів
закріплюють центрами відповідно до вимог, що викладені в діючій
Інструкції про типи центрів геодезичних пунктів
(ГКНТА-2.01,02-01-93, К., 1994) ( z0066-93 ). 3.16. При побудові геодезичної мережі в містах, селищах та на
промислових майданчиках всі пункти тріангуляції, трилатерації і
полігонометрії закріплюють постійними центрами типів У15, У15К,
У15Н, У16, 143, 160. Вузлові та суміжні з ними пункти полігонометрії 4 класу
закріплюють центрами типу 160. У сільській місцевості пункти тріангуляції, трилатерації та
полігонометрії 4 класу, 1 і 2 розрядів закріплюють постійними
центрами типу У15, У15Н (див.дод.5). Закріплення пунктів
постійними центрами здійснюють не рідше ніж через 1000 м у
мережах 4 класу та 1 розряду, а 500 м - у мережах 2 розряду. Центри мають розташовуватися попарно, забезпечуючи
закріплення обох кінців лінії. Вузлові точки підлягають
обов'язковому закріпленню постійними центрами типу У15 або У15Н. Пункти ходів полігонометрії, на яких центри типів У15, У15Н
не закладаються, слід закріплювати центрами тривалого збереження,
що передбачені для знімальної мережі (див.дод.6, мал.39-41). 3.17. На забудованих територіях пункти полігонометрії можуть
бути закріплені групою з двох-трьох стінних знаків. 3.18. Зовнішнє оформлення центрів пунктів 4 класу, 1 і 2
розрядів виконують обкопуванням круглої (у плані) форми (крім
центра типу 160, зовнішнє оформлення якого виконують обкопуванням
квадратної форми) з канавою шириною 50 см зверху, 20 см знизу і
глибиною 30 см. Внутрішній радіус обкопування 1,3 м. Над центром
насипають курган висотою 10 см (див.дод.5, мал.33). На забудованих територіях, а також коли на геодезичних
пунктах 4 класу, 1 і 2 розрядів встановлені металеві або
залізобетонні зовнішні знаки, обкопування не виконують. В окремих випадках, при відсутності зовнішніх знаків та
обкопування, встановлюються розпізнавальні стовпи на відстані
1-3 м від центра пункту.
3.19. Пункти  знімальної  мережі  закріплюють  на  місцевості 
центрами, що забезпечують тривале збереження пунктів (див.дод.6,
мал.39-41) та тимчасовими центрами з метою збереження їх на час
знімальних робіт (див.дод.6, мал.42-44). 3.20. Центрами тривалого збереження можуть бути: бетонний паралелепіпед з розмірами 10х10х70 см, у вершину
якого закладають штир або кований цвях; марка, штир, труба, болт, залізничний костиль тощо, які
закріплюють цементним розчином у бетонні основи різноманітних
споруд, на ділянці землі з твердим покриттям або в скелі; пень свіжозрубаного дерева діаметром не менше 15 см, що
оброблений у вигляді стовпа, з вирізом для напису, поличкою і
забитим кованим цвяхом. 3.21. Бетонні центри тривалого збереження закладають на
глибину 60 см і обкопують канавами у вигляді квадрата із сторонами
2,0 м, глибиною 0,3 м, шириною в нижній частині 0,2 м і верхній
частині 0,5 м. 3.22. Центри тривалого збереження в теодолітних ходах
закладають по 2-3 у ряд з таким розрахунком, щоб вони закріплювали
одну чи дві суміжні лінії ходу через 500-800 м. Допускається замість двох-трьох сусідніх точок ходу
закріплювати тільки одну точку за умови визначення дирекційного
кута (азимута) із закріпленої точки на характерні, що легко
розпізнаються, постійні місцеві предмети-орієнтири: флюгери,
радіо- і телевізійні щогли, антени, заводські труби тощо. 3.23. У всіх випадках центри тривалого збереження
встановлюють у місцях, що забезпечують їх збереження, техніку
безпеки та зручність використання при топографічному зніманні,
вишукуваннях і будівництві, а також наступну їх експлуатацію. Не
дозволяється проводити закладання центрів тривалого збереження на
ріллі та болотах, проїжджій частині, поблизу брівок русел річок,
що розмиваються, і поблизу берегів водосховищ. 3.24. Тимчасовими центрами можуть бути пеньки дерев,
дерев'яні кілки діаметром 5-8 см із цвяхом, забитим у верхній зріз
кілка (пенька), а також залізні труби, штирі, кутова сталь, забиті
в грунт на 0,3-0,4 м з насічкою на металі. 3.25. Пункти планової основи нумерують порядковими номерами
таким чином, щоб на об'єкті не було однакових номерів. При включенні в хід (мережу) пунктів попередніх робіт міняти
присвоєні їм раніше номери не дозволяється. 3.26. На всі закладені центри пунктів у забудованій (а, б) та
незабудованій (в) територіях оформлюють картки встановленої форми
(див.дод.7). Побудову зовнішніх геодезичних знаків оформлюють відповідним
актом (див.дод.7). 3.27. Геодезичні пункти після побудови здають за актом для
нагляду за збереженням: у містах, селищах та сільських населених пунктах - міським,
районним та сільським органам виконавчої влади; на інших територіях - землекористувачам. Акт складають у двох примірниках, один з яких зберігається в
установі, що прийняла знак на збереження, другий направляється в
Інспекцію держгеонагляду України.
4. Геодезичні мережі згущення
4.1. Полігонометрія 4 класу, 1 і 2 розрядів
4.1.1. Мережі полігонометрії 4 класу, 1 і 2 розрядів
створюються у вигляді окремих ходів або систем ходів (див.дод.2). 4.1.2. Окремий хід полігонометрії повинен опиратися на два
вихідних пункти. На вихідних пунктах вимірюють прилеглі кути. Як виняток, у разі відсутності між вихідними пунктами
видимості з землі, допускається: - прокладання ходу полігонометрії, що опирається на два
вихідні пункти без кутової прив'язки на одному з них. Для контролю
кутових вимірів використовують дирекційні кути на орієнтирні
пункти державної геодезичної мережі або дирекційні кути прилеглих
сторін, які одержані з астрономічних вимірів з середньою
квадратичною помилкою 5'' або вимірів гіротеодолітами з середньою
квадратичною помилкою 10''; - координатна прив'язка до пунктів геодезичної мережі. При
цьому для контролю кутових вимірів (з метою виявлення грубих
помилок вимірів) використовують дирекційні кути на орієнтирні
пункти або азимути, що одержані з астрономічних або
гіротеодолітних вимірів. Замість останніх дозволяється прокладати
кутові ходи, які утворюють замкнуті фігури з включенням вихідних
пунктів. Прокладання висячих ходів не допускається. 4.1.3. При створенні мереж полігонометрії 4 класу, 1 і 2
розрядів треба дотримуватися вимог, що наведені в табл. 2. 4.1.3а. В окремих випадках, коли абсолютна лінійна нев'язка і
довжина ходу задаватимуться технічним завданням, кількість сторін
у ході, при використанні електронних віддалемірів, треба
розраховувати за формулою:
2
m 2 2 B n+3 M = m n + --- [S] ---- , s 2 12
p
а допустима довжина ходу за формулою:
[S] = М х Т,
- де: М - абсолютна лінійна нев'язка; m - середня квадратична
s помилка вимірювання довжини сторони; m - середня квадратична
B помилка вимірювання кута; n - кількість сторін у ході; [S] -
довжина ходу; T - відносна помилка ходу.
4.1.4. Віддалі між пунктами паралельних ходів полігонометрії
даного розряду, що близькі до граничних, повинні бути не менше: у полігонометрії 4 класу - 2,5 км; у полігонометрії 1 розряду - 1,5 км. При менших віддалях найближчі пункти паралельних ходів
повинні бути зв'язані ходами відповідного розряду.
Таблиця 2 -------------------------------------------------------------------- | Показники | 4-й клас | 1-й розряд | 2-й розряд| |----------------------------+-----------+-------------+-----------| | 1 | 2 | 3 | 4 | |----------------------------+-----------+-------------+-----------| |Гранична довжина ходу, км: | | | | | окремого | 14,0 | 7,0 | 4,0 | | між вихідною і | | | | | вузловою точками | 9,0 | 5,0 | 3,0 | | між вузловими | | | | | точками | 7,0 | 4,0 | 2,0 | |----------------------------+-----------+-------------+-----------| |Граничний периметр | 40 | 20 | 12 | |полігону, км | | | | |----------------------------+-----------+-------------+-----------| |Довжини сторін ходу, км: | | | | | | | | | |найбільша | 3,00 | 0,80 | 0,50 | | | | | | |найменша | 0,25 | 0,12 | 0,08 | | | | | | |середня | 0,50 | 0,30 | 0,20 | |----------------------------+-----------+-------------+-----------| |Кількість сторін у | | | | |ході, не більше | 15 | 15 | 15 | |----------------------------+-----------+-------------+-----------| |Відносна помилка ходу, | | | | |не більше | 1:25000 | 1:10000 | 1:5000 | |----------------------------+-----------+-------------+-----------| |Середня квадратична помилка | | | | |виміряного кута | | | | |(за нев'язками у ходах і в | 3 | 5 | 10 | |полігонах), кутові секунди, | | | | |не більше | | | | |----------------------------+-----------+-------------+-----------| |Кутова нев'язка ходу або | | | | |полігона, кутові секунди, | 5 корінь | 10 корінь | 20 корінь | |не більше, де n - кількість | кв.n | кв.n | кв.n | |кутів у ході | | | | |----------------------------+-----------+-------------+-----------| |Середня квадратична помилка | | | | |вимірювання довжини сторони,| | | | |см: | | | | | до 500 м | 1 | 1 | 1 | | | | | | | від 500 до 1000 м | 2 | 2 | - | | | | | | | понад 1000 м | 1:40000 | - | - | -------------------------------------------------------------------- ( Таблиця 2 в редакції Наказу Укргеодезкартографії N 90
( z0653-99 ) від 27.07.99 )
Примітки: 1. При вимірюванні сторін полігонометрії слід уникати
переходу від дуже коротких сторін до найдовших.
2. Як виняток, у ходах полігонометрії 1 розряду довжиною
до 1 км і в ходах полігонометрії 2 розряду довжиною до
0,5 км допускається абсолютна лінійна нев'язка 10 см.
3. Кількість кутових і лінійних нев'язок, близьких до
граничних, не повинна перевищувати 10%.

4.1.5. З метою забезпечення більшої жорсткості мережі треба
прагнути до скорочення багатоступінчастості мережі, обмежуючись
розвитком полігонометрії 4 класу і 1 розряду. 4.1.6. На всі закріплені точки ходів полігонометрії повинні
бути передані позначки нівелюванням IV класу або технічним. У гірській місцевості при забезпеченні знімань з перерізом
рельєфу через 2 і 5 м допускається визначення висот точок ходів
полігонометрії тригонометричним нівелюванням. 4.1.7. Вимірювання кутів на пунктах полігонометрії виконують
способом вимірювання окремого кута або способом кругових прийомів
за триштативною системою оптичними приладами не нижче 5-секундної
точності. Центрування приладу та візирних марок виконують з
точністю 1 мм. Спосіб кругових прийомів застосовують, коли кількість
напрямків на пункті більше двох. Перед початком робіт, але не рідше одного разу на рік,
прилади перевіряють і досліджують за програмою, що викладена в
дод.13. 4.1.8. При вимірюваннях способом окремого кута алідаду
обертають тільки за ходом годинникової стрілки або тільки проти
ходу годинникової стрілки. При вимірюваннях круговими прийомами в першому півприйомі
алідаду обертають за ходом годинникової стрілки, а в другому - в
протилежному напрямку. 4.1.9. Кількість прийомів, у залежності від розряду
полігонометрії і точності приладу, що застосовується, наведена в
табл.3.
Таблиця 3 ————————————————————————————————————————————————————————————— | Прилади | Кількість прийомів | |з точністю вимірювання |——————————————————————————————————| | кутів | 4 клас | 1 розряд | 2 розряд| |————————————————————————+——————————+—————————————+—————————| | 1'' | 4 | - | - | | 2'' | 6 | 2 | 2 | | 5'' | - | 3 | 2 | —————————————————————————————————————————————————————————————
При переході від одного прийому до другого лімб
180 переставляють на кут --- +сг, де: n - кількість прийомів, а сг=10' n або 5'.
4.1.10. Результати вимірювання окремих кутів або напрямків на
пунктах полігонометрії мають бути в межах допусків, що наведені в
табл.4. 4.1.11. За наявності в групі вимірювань кутів в окремих
прийомах, результати яких не відповідають установленим допускам,
вимірювання повторюють при тих же установках лімба. Повторні вимірювання виконують після закінчення спостережень
за основною програмою. Якщо середнє значення кута (напрямку), що одержане з
основного і повторного вимірювань, задовольняє установлені
допуски, то його приймають до подальшої обробки. У противному разі
основний прийом вилучають і в обробку приймають повторний.
Таблиця 4 —————————————————————————————————————————————————————————————————— | Елементи вимірювання |Допуски при | | |вимірюванні | | |кутів приладами | | |з точністю | | |————————————————| | | 1'' | 2'' |5'' | |———————————————————————————————————————————————+—————+—————+————| |Розходження між значеннями одного і того самого| | | | |кута, що отримані з двох напівприйомів | 6'' | 8'' |0,2'| |———————————————————————————————————————————————+—————+—————+————| |Коливання значення кута, що отримане з різних | | | | |прийомів | 5'' | 8'' |0,2'| |———————————————————————————————————————————————+—————+—————+————| |Розходження між результатами спостережень на | | | | |початковий напрямок на початку і в кінці | | | | |напівприйому | 6'' | 8'' |0,2'| |———————————————————————————————————————————————+—————+—————+————| |Коливання значень напрямків, що приведені до | | | | |спільного нуля, в окремих прийомах | 5'' | 8'' |0,2'| ——————————————————————————————————————————————————————————————————
Примітка. Якщо різниця зенітних відстаней на два напрямки, що
вимірюються, більше 20 град., то розходження між
значеннями одного і того самого кута, одержані з двох
напівприйомів, можуть бути збільшені в 1,5 раза.
4.1.12. Розходження між значеннями виміряного і обчисленого
кута на вихідному пункті не повинні перевищувати: в полігонометрії
4 класу - 6''; 1 розряду - 10''; 2 розряду - 20''. Якщо розходження будуть більшими, тоді визначається третій
вихідний напрямок, за яким і проводять відповідний контроль. 4.1.13. При спостереженнях із столиків геодезичних знаків
повинні визначатися елементи приведення графічним способом двічі
(до початку і після спостережень). Спостереження з прилеглих пунктів полігонометрії на візирні
цілі геодезичних знаків не дозволяється. На цих пунктах, з метою
збереження триштативної системи, треба вести спостереження на
марку, що встановлена на місце теодоліта, яким виконувалася
азимутальна прив'язка на столику геодезичного знака. 4.1.14. Кутові і лінійні вимірювання рекомендується проводити
одночасно з максимальним використанням реєстраторів та
накопичувачів інформації. 4.1.15. Лінії в полігонометрії 4 класу, 1 і 2 розрядів
вимірюють світловіддалемірами, електронними тахеометрами та іншими
приладами, що забезпечують необхідну точність вимірювання, що
наведена в табл.2. Порядок роботи під час вимірювання ліній конкретним типом
приладу наведено в інструкції з експлуатації. 4.1.16. Прилади і обладнання, що фіксують кінці лінії при її
вимірюванні, встановлюють над центрами з точністю 1 мм. 4.1.17. При вимірюванні ліній світловіддалемірами та
електронними тахеометрами в полігонометрії 4 класу слід виконувати
три прийоми, 1 і 2 розрядів - два прийоми. Під прийомом у цих
випадках розуміють одне наведення на відбивач і три відліки по
табло. Коливання результатів вимірювань у прийомах не повинні бути
більшими 3m, де m - середня квадратична помилка вимірювання
віддалі, що взята з паспорта приладу. 4.1.18. При вимірюванні ліній світловіддалемірами та
електронними тахеометрами один раз за час вимірювання на одному
кінці визначається температура повітря термометром-пращем з
точністю 1 град.C і тиск - барометром з точністю 5 мм рт. ст. При
вимірюванні ліній більше 2 км або при великому перепаді висот між
точками стояння віддалеміра і відбивача метеодані треба визначати
на обох кінцях лінії. 4.1.19. Перед початком робіт потрібно визначати середню
квадратичну помилку вимірювання віддалі одним прийомом. Визначення
середньої квадратичної помилки проводять шляхом вимірювання
інтервалів взірцевого базису 2 розряду довжиною 100, 300, 500,
1000, 2000, 3000 м або близьких до них інтервалів. 4.1.20. Програму повірок та досліджень світловіддалемірів
наведено в дод.14. 4.1.21. Взірцеві базиси 2 розряду (помилки довжин їх
-6 інтервалів становлять 1-1,5(Д10 ), де Д - довжина інтервалів у
міліметрах) розташовані в таких містах: Київ, Харків, Львів,
Херсон, Суми, Вінниця, Житомир, Лубни, Сімферополь, Артемівськ
Донецької обл. 4.1.22. Пункт полігонометрії може бути закріплений одним
стінним знаком або групою із двох-трьох знаків. 4.1.23. На стінні знаки координати передаються з тимчасових
центрів, на яких виконуються всі кутові і лінійні вимірювання
ходів полігонометрії. Визначення координат стінних знаків
виконують з контролем шляхом порівняння віддалей між стінними
знаками, що отримані з обчислень за координатами з виміряними
віддалями або з додаткових вимірювань (при відсутності видимості
між стінними знаками). У випадку втрати тимчасових центрів їх визначають заново під
час прив'язки або прокладання ходів полігонометрії, а під час
прив'язки знімальних ходів - засічками від стінних знаків по
промірах, що є в абрисах (див.дод.7, в). 4.1.24. Напрямки на стінні знаки в полігонометрії 4 класу
вимірюють трьома круговими прийомами після закінчення спостережень
на пункти лінії ходу. У полігонометрії 1 і 2 розрядів вимірювання на стінні знаки
проводять за програмою вимірювання основних кутів. Коливання в окремих прийомах напрямків, приведених до
спільного нуля, не повинні перевищувати величин, що наведені в
табл.5.
Таблиця 5 ——————————————————————————————————————————————————————————————— | Показники | Віддалі до стінного знака, м| | |——————————————————————————————| | | 2 | 4 | 6 |8 |10| 15| 20| 30| |——————————————————————————————+———+————+———+——+——+———+———+———| |Коливання напрямків в окремих | | | | | | | | | |прийомах, кутові секунди |200| 150| 80|60|40| 30| 20| 10| ———————————————————————————————————————————————————————————————
При віддалях, що перевищують 30 м, розходження в окремих
прийомах не повинні перевищувати значень, наведених у табл.4. 4.1.25. Передачу координат з тимчасових точок, на яких
виконуються основні кутові і лінійні вимірювання ходу
полігонометрії, на центри стінних знаків, що входять в орієнтирні
системи, можна здійснювати способами редукування, полярним,
кутової і лінійних засічок. 4.1.26. Спосіб редукування використовують у випадках, коли
пункт закріплений одним стінним знаком. 4.1.27. Полярний спосіб використовується при передачі
координат з тимчасових точок на стінні знаки, що встановлені у
вигляді одинарних знаків, подвійних і потрійних систем. 4.1.28. Спосіб кутових засічок доцільно використовувати у
випадках, коли безпосереднє вимірювання віддалей від тимчасових
точок до центрів стінних знаків утруднене інтенсивним рухом
транспорту і пішоходів. 4.1.29. Спосіб лінійної засічки можна застосовувати, якщо
стінні знаки розташовані близько від тимчасових точок і немає
ніяких перешкод для проведення лінійних вимірювань. 4.1.30. Вимірювання для передачі координат з тимчасових точок
на центри стінних знаків виконують із сумарною середньою
квадратичною помилкою +- 2 мм у всіх розрядах полігонометрії. 4.1.31. Віддалі до стінних знаків вимірюють
світловіддалемірами, електронними тахеометрами та сталевими
рулетками. У виміряні віддалі вводять поправку за нахил лінії. 4.1.32. При вимірюванні віддалі рулеткою вводять поправку за
компарування. Температуру повітря вимірюють з точністю 2 град. Перевищення між кінцем рулетки визначають з точністю 5 мм
геометричним або тригонометричним нівелюванням. Компарування
рулетки проводять на площині контрольною лінійкою. 4.1.33. Після проведення польових робіт з полігонометрії
здають такі матеріали: - картки обстеження і відновлення пунктів полігонометрії
(тріангуляції); - схеми обстеження і відновлення геодезичних пунктів; - схеми ходів полігонометрії; - журнали вимірювання ліній і кутів або результати вимірювань
у реєстраторах чи накопичувачах інформації; - матеріали дослідження приладів; - матеріали польової обробки і контрольних обчислень; - абриси місцеположення пунктів полігонометрії та типи їх
центрів; - акти здачі пунктів полігонометрії для нагляду за
збереженням; - пояснювальна записка.
4.2. Трилатерація 4 класу, 1 і 2 розрядів
4.2.1. Мережі трилатерації 4 класу, 1 і 2 розрядів будують у
вигляді ланцюгів трикутників, геодезичних чотирикутників,
поєднаних і стичних центральних систем, а також у вигляді
суцільних мереж із трикутників та геодезичних чотирикутників. Типові схеми побудови мереж трилатерації наведено в дод.1. Мережі трилатерації 4 класу, 1 і 2 розрядів мають відповідати
вимогам, що наведені у табл.6.
Таблиця 6 --------------------------------------------------------------------- | | Трилатерація | | Показники |--------------------------------------| | | 4-й клас | 1-й розряд | 2-й розряд| |----------------------------+------------+-------------+-----------| |Довжина сторони | | | | |трикутника, км | 2-5 | 0,5-5 | 0,25-3 | |----------------------------+------------+-------------+-----------| |Мінімально допустима | | | | |величина кута трикутника | 30 град. | 20 град. | 20 град. | |----------------------------+------------+-------------+-----------| |Гранична довжина ланцюга | | | | |трикутників між вихідними | | | | |сторонами або між вихідним | 14,0 | 7,0 | 4,0 | |пунктом і вихідною | | | | |стороною, км | | | | |----------------------------+------------+-------------+-----------| |Мінімальна довжина вихідної | | | | |сторони, км | 2 | 1 | 1 | |----------------------------+------------+-------------+-----------| |Відносна середня квадратична| | | | |помилка вимірювання сторони | 1:120000 | 1:80000 | 1:40000 | |мережі | | | | --------------------------------------------------------------------- ( Таблиця 6 в редакції Наказу Укргеодезкартографії N 90
( z0653-99 ) від 27.07.99 )
4.2.2. Метод трилатерації найбільш ефективний у випадках
застосування радіовіддалемірів з окремими приймачами-передавачами
і переносних щогл у районах з несприятливими умовами видимості для
кутових вимірів. 4.2.3. Вимірювання сторін у трилатерації проводять світло-,
радіовіддалемірами та електронними тахеометрами різних типів. Типи віддалеміра і програми вимірювань зазначаються в
технічному проекті відповідно до технічних вимог щодо довжини і
точності вимірювання сторін трилатерації відповідного розряду. 4.2.4. Середню квадратичну помилку вимірювання сторін
-6 вираховують за формулою m = +- (а + в10 Д), у якій Д - довжина
д сторони в міліметрах; коефіцієнти а і в характеризують точність
конкретного приладу. 4.2.5. Програма вимірювання ліній електронними віддалемірами
залежить від типу приладу і довжини лінії, що вимірюється.
Загальна кількість прийомів у програмі не повинна бути меншою, ніж
це рекомендується для даного типу приладу. 4.2.6. Для вимірювання сторін трилатерації застосовують
світловіддалеміри СТ5, СТ10, електронні тахеометри ТАЗ і ТАЗМ,
радіовіддалеміри типу ТРАП, МТ-А1 та інші рівноточні їм прилади,
що забезпечують точність вимірювання ліній до 3 см. 4.2.7. Усі прилади, які використовують для вимірювання
сторін, до початку вимірювань повинні бути перевірені і досліджені
за програмою, викладеною в інструкції з експлуатації приладу. 4.2.8. При довжині лінії до 2 км метеорологічні спостереження
виконують на одному кінці лінії, при більшій довжині - на обох
кінцях лінії, що вимірюється. 4.2.9. Основним документом, що регламентує порядок роботи при
вимірюванні ліній, запис і обробку результатів вимірювань у
журналі, є інструкція з експлуатації конкретного типу віддалеміра
і його технічний опис. 4.2.10. Якщо лінії вимірюють не з центра пункту, елементи
центрування та редукції визначають так, як при кутових
вимірюваннях, але на центрувальних аркушах обов'язково проводять
напрямки на всі пункти, до яких вимірювалися віддалі. 4.2.11. Для визначення поправок за нахил лінії нівелюванням
вимірюють перевищення між кінцями ліній. 4.2.12. Після виконання робіт з трилатерації здають такі
матеріали: схему мережі трилатерації і прив'язки її до державної
геодезичної мережі; журнали вимірювання довжин сторін або результати вимірювань у
реєстраторах чи накопичувачах інформації; журнали визначення висот пунктів; аркуші графічного визначення елементів приведення; матеріали дослідження та еталонування електронних
віддалемірів; матеріали обчислень і оцінки точності; пояснювальну записку.
4.3. Тріангуляція 4 класу, 1 і 2 розрядів
4.3.1. Тріангуляція 4 класу, 1 і 2 розрядів будується з метою
згущення геодезичних мереж до щільності, що забезпечує розвиток
знімальної основи великомасштабних знімань у відкритій і гірській
місцевостях, або у випадках, коли з будь-яких причин застосування
методу полігонометрії неможливе або недоцільне. Вихідними пунктами для розвитку тріангуляції 4 класу, 1 та 2
розрядів служать пункти геодезичної мережі вищих класів або
розрядів відповідно. У залежності від розташування і густоти вихідних пунктів на
об'єкті знімання мережу тріангуляції 4 класу, 1 та 2 розрядів
будують у вигляді сіток, ланцюгів трикутників і вставок окремих
пунктів у трикутники, що утворені пунктами мереж вищих класів або
розрядів. Кожен пункт тріангуляції 4 класу, 1 і 2 розрядів слід
визначати із трикутників, в яких вимірюються всі кути. Засічками з
кількістю напрямків не менше трьох визначаються тільки місцеві
предмети, що недоступні для спостереження. 4.3.2. Суцільна мережа тріангуляції повинна опиратися не менш
ніж на три вихідних геодезичних пункти і на дві вихідні сторони. Ланцюг трикутників повинен опиратися на два вихідні
геодезичні пункти і на дві вихідні сторони, що прилягають до
пунктів. Вихідними можуть бути сторони полігонометрії,
трилатерації або тріангуляції вищих класів, а також сторони
розрядної тріангуляції, яка будується за умови, що довжини їх не
коротші 1 км, а точність їх визначення не нижча зазначеної в
табл.7.
Таблиця 7 —————————————————————————————————————————————————————————————————————— | Показники |4 клас |1 розряд|2 розряд| |—————————————————————————————————————————+————————+————————+————————| |Довжина сторони трикутника, км, | | | | |не більше | 5,0 | 5,0 | 3,0 | |Мінімально допустима величина кута, | | | | |кутові градуси: | | | | |у суцільній мережі | 20 | 20 | 20 | |сполучного в ланцюжку | | | | |трикутників | 30 | 30 | 30 | |у вставці | 30 | 30 | 20 | |Кількість трикутників між вихідними | | | | |сторонами або між вихідними пунктом | | | | |і вихідною стороною, не більше | 10 | 10 | 10 | |Мінімальна довжина вихідної сторони, км | 2 | 1 | 1 | |Граничне значення середньої квадратичної | | | | |помилки кута, що обчислена за нев'язками | | | | |у трикутниках, кутові секунди | 2 | 5 | 10 | |Гранично допустима нев'язка в трикутнику,| | | | |кутові секунди | 8 | 20 | 40 | |Відносна помилка вихідної (базисної) | | | | |сторони, не більше |1:200000|1:50000 |1:20000 | |Відносна помилка визначення довжини | | | | |сторони в найбільш слабкому місці, не | | | | |більше |1:50000 |1:20000 |1:10000 | ——————————————————————————————————————————————————————————————————————
4.3.3. Тріангуляція 4 класу, 1 і 2 розрядів має задовольняти
основні вимоги, що викладені в табл.7. 4.3.4. Якщо віддаль між пунктами тріангуляції 4 класу, 1 і 2
розрядів, які належать різним побудовам, буде в мережі 4 класу
менше 3 км, 1 розряду менше 2 км, 2 розряду менше 1,5 км, то
повинен бути передбачений їх зв'язок. 4.3.5. Кути в тріангуляції 4 класу, 1 і 2 розрядів вимірюють
круговими прийомами теодолітами точністю 2'' та 5''. Кількість прийомів, яка залежить від розряду мережі і типу
теодоліта, та допустимі коливання результатів вимірів наведено в
табл.8. Прийоми, що не задовольняють установлених допусків,
повторюють на тих же установках лімба. До обробки приймається середнє значення з основного і
повторного прийомів, якщо воно задовольняє установлені допуски, в
противному разі до обробки приймається повторний прийом.
Таблиця 8 —————————————————————————————————————————————————————————————————— | | Теодоліти з точністю|Теодоліти з точністю| | Показники | 2'' | 5'' | | |—————————————————————+————————————————————| | | 4 | 1 | 2 | 1 | 2 | | | клас|розряд|розряд | розряд | розряд | |—————————————————————+—————+——————+————————+——————————+—————————| |Кількість прийомів | 6 | 3 | 2 | 4 | 3 | |—————————————————————+—————+——————+————————+——————————+—————————| |Розбіжність між | | | | | | |результатами | | | | | | |спостережень на | | | | | | |початковий напрямок | | | | | | |на початку і в кінці | | | | | | |напівприйому | 6''| 8''| 8'' | 0,2' | 0,2'| |—————————————————————+—————+——————+————————+——————————+—————————| |Коливання значень | | | | | | |напрямків, приве- | | | | | | |дених до загального | | | | | | |нуля, в окремих | 6''| 8''| 8'' | 0,2' | 0,2'| |прийомах | | | | | | ——————————————————————————————————————————————————————————————————
4.3.6. При вимірюванні кутів у тріангуляції 4 класу, 1 і 2
розрядів на (вихідних) пунктах у програму вимірювань треба
включити один-два напрямки вихідної мережі. 4.3.7. Якщо на пункті більше семи напрямків або якщо через
погану видимість немає можливості виконати спостереження всіх
напрямків в одній групі, дозволяється виконувати спостереження в
двох і більше групах з одним загальним напрямком. 4.3.8. Теодоліт на штативі центрують над центром пункту
тріангуляції з точністю не нижче 2 мм. Елементи приведення на пункті визначають графічним способом
двічі (до початку спостережень і після) в порядку, що наведений у
дод.8. 4.3.9. Висотну прив'язку центрів тріангуляції 4 класу, 1 і 2
розрядів проводять нівелюванням IV класу або технічним
нівелюванням. Визначення висот центрів тріангуляції нівелюванням IV класу
залежить від надійності центрів. Нівелювання IV класу по центрах
типу У15 можна не проводити, а виконувати технічне або
тригонометричне нівелювання. У гірській місцевості позначки центрів пунктів тріангуляції 4
класу, 1 і 2 розрядів можна визначити тригонометричним
нівелюванням, яке проводиться по всіх сторонах мережі. 4.3.10. Координати центра пункту тріангуляції, що
встановлений на будинку, зносять на землю з допомогою теодоліта і
світловіддалеміра. Знесення здійснюють одночасно на чотири наземних робочих
центри, що розміщені попарно в протилежних напрямках. Віддаль між суміжними пунктами повинна бути не менше 200 м.
Кути і лінії при знесенні координат вимірюють з точністю, що
передбачена для тріангуляції відповідного розряду. 4.3.11. Після проведення польових робіт з тріангуляції здають
матеріали, перелічені в п.4.1.33.
4.4. GPS-спостереження
4.4.1. Розвиток геодезичних мереж можна виконувати також з
допомогою GPS-спостережень. Для визначення координат геодезичних
пунктів застосовують такі методи GPS-знімання: - статичний (статичне знімання), - кінематичний (кінематичне знімання), - псевдокінематичний (статичний переривчастий). Вибір методу знімання залежить від вимог до точності
визначення пунктів. Приблизні схеми наведено в дод.2. Точність визначення положення геодезичного пункту із
застосуванням GPS-знімання наведено в табл.9.
Таблиця 9 ———————————————————————————————————————————————————————————————— | |Довжина |Кількість |Тривалість|Точність визначення| | | | | | -6 | |Частота |бази, км|супутників|сесії, хв.| (10 Д) мм | |——————————————————————————————————————————————————————————————| | Статичне знімання | | | | | | | |Одна | 1 | 4 | 30 | 5-10 | | | | 5 | 15 | | | | 5 | 4 | 60 | 5 | | | | 5 | 30 | | | |10 | 4 | 90 | 4 | | | | 5 | 60 | | | |30 | 4 | 120 | 3 | | | | 5 | 90 | | | | | | | | | Кінематичне знімання | |Одна | 3 | 5 | 0,1 | 10 | |Дві (Р-код)|100 | 5 | 0,1 | 3 | ————————————————————————————————————————————————————————————————
На практиці застосовують комбінації з цих трьох методів,
виходячи з їх оптимальності для даного району робіт. 4.4.2. Методи визначення положення геодезичних пунктів із
спостережень і вимоги до польового обладнання (типи приймачів,
антен тощо) зазначають у технічному проекті. 4.4.3. Проектування GPS-знімань виконують на топографічних
картах масштабів 1:25 000 - 1:100 000 згідно з вимогами розділу 2
даної Інструкції. 4.4.4. На основі затвердженого технічного проекту проводять
рекогносцирування GPS-мережі, під час якого уточнюється проект
мережі і намічуються місця встановлення пунктів і закладання
центрів. При цьому слід враховувати такі важливі вимоги: - розташування пункту повинно бути в зоні безперешкодного
огляду неба; - відсутність поблизу пункту об'єктів, що відбивають
радіосигнали від супутників (металеві споруди, огорожі, потужні
радари, телепередавачі тощо). 4.4.5. Для визначення положення геодезичних пунктів
застосовують два основних типи GPS-мережі: - радіальний; - тип замкнутої геометричної мережі. При радіальному типі мережі один приймач установлюють на
вихідному пункті і виконують вимірювання векторів (баз) від цього
пункту до приймачів, установлених на інших пунктах. Тип мережі у вигляді замкнутої геометричної фігури полягає у
послідовному спостереженні суміжних пунктів і переході від одного
пункту до іншого по замкнутій кривій. Типи мереж наведено в дод.2. 4.4.6. GPS-мережа має відповідати таким основним вимогам: - мережа повинна складатися із замкнутих петель або інших
замкнутих геометричних фігур; - повинна бути здійснена прив'язка мережі не менш як до трьох
пунктів державної геодезичної мережі, на яких обов'язково
виконуються GPS-спостереження; GPS-мережа повинна бути прив'язана не менше ніж до чотирьох
нівелірних знаків з використанням безпосередніх методів прив'язки. 4.4.7. Основним документом, який регламентує порядок роботи
на пункті при виконанні GPS-спостережень та обробку результатів
спостережень, є інструкція оператору супутникової геодезичної
системи GPS. 4.4.8. Проміжок часу, коли спостереження одних і тих же
супутників виконується з двох чи більше пунктів, називається
сесією. Від тривалості сесій спостережень залежить точність і
надійність визначення векторів (баз). Триваліша сесія дає змогу точніше визначити вектор бази, але
вона дорожча. Мінімальну кількість n сесій в мережі з N пунктів при
використанні для спостережень r приймачів визначають за формулою
N-k
n = —————, r-k
де k - кількість пунктів, що перекриваються між сесіями; (формула має смисл при r<=2 і k=1). Якщо пункт GPS-мережі буде спостерігатися m разів, то
мінімальну кількість сесій визначають за формулою
mN
n = ——.
r
4.4.9. До початку спостережень на пункті антену GPS-системи
центрують над центром пункту за допомогою оптичного центриру і
вимірюють її висоту. 4.4.10. Вимірювання висоти антени виконують за допомогою
спеціальної лінійки, що знаходиться в комплекті системи GPS.
Висоту вимірюють двічі - до початку спостережень і після їх
закінчення. Кожний цикл вимірювань складається із трьох вимірів,
які проводять до трьох точок, рівномірно розміщених по кругу
основи - антени. Розходження між результатами вимірювань не
повинні перевищувати 1 см. При більших розходженнях вимірювання
висоти повторюють. 4.4.11. Якщо при спостереженнях антена кріпиться на столику
сигналу, то двічі визначають елементи редукції антени з метою
передачі координат центра пункту на центр антени. Визначення
елементів приведення виконують як при лінійних вимірюваннях. 4.4.12. При GPS-спостереженнях на кожному пункті вимірюють
метеорологічні дані: температуру повітря, тиск і вологість, для
чого застосовують аспіраційний психрометр Асмана і
барометр-анероїд. Результати вимірювань записують у журнал
спостережень. 4.4.13. Після закінчення сесії на пункті слід перевірити
положення антени, повторно виміряти її висоту над маркою центра,
записати в журнал необхідну інформацію, а саме: назву пункту;
ідентифікатор станції, що використовується у назві файла; прізвище
оператора; серійні номери приймача і антени; висоту антени;
моменти початку і кінця спостережень; номери супутників, які
спостерігались; інші питання, які виникали в процесі спостережень. 4.4.14. Для синхронізації часу спостережень на різних пунктах
бажано, щоб між бригадами в полі був стабільний радіозв'язок.
Радіозв'язок особливо потрібний при виконанні псевдокінематичного
знімання, тому що дуже важливо, щоб усі приймачі накопичували дані
протягом одного і того самого інтервалу часу. 4.4.15. Туман і дощ не впливають на передачу даних із
супутників, але удар блискавки може пошкодити приймач. Тому під
час грози приймач слід виключити і від'єднати від антени. 4.4.16. Після закінчення GPS-знімання слід здати такі
матеріали: - дискети із чотирма файлами спостережень; - журнали спостережень; - технічний звіт про виконані роботи. У технічному звіті, крім висвітлення питань, що передбачені в
п.12.8, додається: - опис GPS-устаткування та методів перевірки установки
штативів (триног) або оптичного центриру у вертикальне положення;
якщо використовувались вишки або спеціальні стержні (жердини),
потрібно описати, яким чином виконувалась колімація антени; - опис схеми обчислень, включаючи інформацію про версію
програмного забезпечення, що використовувалось, та метод
зрівнювання; - номери супутників, які спостерігались у кожній сесії; - опис методів обчислень координат усіх пунктів,
спостереження за якими виконувалися поза їх центрами. Потрібно додати схеми приведення результатів спостережень до
центрів пунктів як у плані, так і по висоті; - опис ситуацій, які виникали під час спостережень, список
поломок устаткування та інших факторів, що негативно впливали на
проведення знімання з невідомих причин. До технічного звіту додаються: - перелік помилок замикання петель (фігур); - схема відвідування пунктів для проведення спостережень; - статистика векторів; - результати вільного зрівнювання; - список вирівняних координат; - копії журналів спостережень; - протокол неполадок устаткування; - схема мережі і її прив'язка до державної геодезичної
мережі; - дискети із результатами спостережень.
4.5. Нівелювання
4.5.1. Нівелірні мережі для виконання великомасштабних
топографічних знімань створюються шляхом згущення державної
нівелірної мережі. Нівелювання III та IV класів є основним методом згущення
державної нівелірної мережі при виконанні великомасштабних
топографічних знімань. Для визначення висот пунктів знімальної основи, а також для
визначення висот пунктів геодезичних мереж згущення дозволяється
розвивати мережі технічного нівелювання. Густоту та клас точності нівелірних мереж під час
топографічних знімань, у залежності від призначення та масштабів
знімань, вибраного перерізу рельєфу місцевості тощо, вказують у
технічному проекті (програмі) робіт. 4.5.2. Нівелірні мережі для великомасштабних топографічних
знімань створюють у вигляді окремих ходів, полігонів або
самостійних мереж і, як правило, прив'язують не менше ніж до двох
вихідних нівелірних знаків (марок, реперів) вищого класу. 4.5.3. У містах, площа яких понад 500 кв.км, створюється
нівелірна мережа I класу. У містах з площею 50-500 кв.км створюються системи ліній II
класу. У містах площею від 25 до 50 кв.км створюються нівелірні
мережі III класу, а в невеликих містах та населених пунктах площею
менше 25 кв.км дозволяється створювати нівелірні мережі тільки IV
класу. 4.5.4. Для закріплення ліній нівелювання в основному
застосовують стінні репери. 4.5.5. Вимоги до методики нівелювання, приладів та точності
робіт описано в діючій Інструкції з нівелювання I, II, III та IV
класів. У пп.4.5.6-4.5.30 цієї Інструкції наводяться основні вимоги
до нівелювання IV класу, технічного та тригонометричного
нівелювань.
Нівелювання IV класу
4.5.6. Нівелювання IV класу виконується нівелірами, що мають
збільшення труби не менш 25^х, ціну поділки рівня не більше 25''
(контактного - не більше 30'') на 2 мм (див.дод.15) та нівелірами
з самовстановлювальною лінією візування (НЗКЛ, Ni-025) та їм
рівноточними. 4.5.7. При нівелюванні IV класу ходи прокладають в одному
напрямку. Довжина ліній не повинна перевищувати 8 км на
забудованій території і 12 км на незабудованій. 4.5.8. Перед початком польових робіт виконують польові
перевірки та дослідження нівелірів і компарування рейок
(див.дод.13). 4.5.9. Для нівелювання IV класу застосовують триметрові
двосторонні рейки з шашковою шкалою (див.дод.15). Відліки по чорних та червоних сторонах рейок беруть по
середній нитці. Для визначення відстані від нівеліра до рейки
проводять відлік по віддалемірній нитці по чорній стороні рейки. 4.5.10. Порядок спостережень на станції такий: - відлік по чорній стороні задньої рейки; - відлік по чорній стороні передньої рейки; - відлік по червоній стороні передньої рейки; - відлік по червоній стороні задньої рейки. 4.5.11. Розходження значень перевищення на станції, що
визначені по чорній та червоній сторонах рейок, допускається до
5 мм. Нерівність відстаней від нівеліра до рейок на станції
допускається до 5 м, а накопичення їх у секції - до 10 м. 4.5.12. Нормальна довжина променя візування 100 м. Якщо
нівелювання виконують нівеліром, труба якого має збільшення не
менше 30^х, то при відсутності коливань зображень дозволяється
збільшувати довжину візирного променя до 150 м. Висота променя над
підстильною поверхнею повинна бути не менш як 0,2 м. 4.5.13. Нев'язки в ходах між вихідними пунктами та в
полігонах повинні бути не більше 20 корінь кв.L (мм) при кількості
станцій менше 15 на 1 км ходу і 5 корінь кв.n (мм) на місцевості
із значними кутами нахилу, коли кількість станцій більше 15 на 1
км ходу, де L - довжина ходу (полігону) в км; n - кількість
станцій в ході (полігоні). 4.5.14. Після закінчення нівелювання IV класу здають такі
матеріали: схему ходів нівелювання; журнали нівелювання або його результати в реєстраторах чи
накопичувачах інформації; матеріали дослідження приладів та компарування рейок; абриси місцезнаходження нівелірних марок, стінних та
грунтових реперів (у т.ч. раніше закладених); акти здачі знаків нівелювання для нагляду за збереженням; відомості перевищень; матеріали обчислень та оцінки точності; каталог висот; пояснювальну записку.
Технічне нівелювання
4.5.15. Ходи технічного нівелювання прокладають між двома
вихідними знаками у вигляді одиночних ходів або системи ходів з
однією або декількома вузловими точками. Прокладання замкнутих ходів, що опираються обома кінцями на
один і той самий вихідний знак, не дозволяється. У мережу технічного нівелювання включаються всі пункти
планових мереж згущення (полігонометрії, трилатерації,
тріангуляції), які не включені в мережу нівелювання IV класу. 4.5.16. Довжини ходів технічного нівелювання визначають у
залежності від висоти перерізу рельєфу топографічного знімання.
Допустимі довжини ходів наведено в табл.10.
Таблиця 10 ———————————————————————————————————————————————————————————————— | | Довжини ходів (у км) при перерізах | |Характеристика ліній | рельєфу | | |————————————————————————————————————| | | 0,25 м | 0,5 м | 1 м і більше| |—————————————————————————+——————————+———————————+—————————————| |Між двома вихідними | | | | |пунктами | 2,0 | 8 | 16 | |—————————————————————————+——————————+———————————+—————————————| |Між вихідним пунктом та | | | | |вузловою точкою | 1,5 | 6 | 12 | |—————————————————————————+——————————+———————————+—————————————| |Між двома вузловими | | | | |точками | 1,0 | 4 | 8 | ————————————————————————————————————————————————————————————————